Неконституційна норма Кримінального кодексу про незаконне збагачення.

  • Березень 13, 2019
  • blog

 

Незаконне збагачення. Закон

26.02.2019 Конституційний суд України визнав неконституційною норму Кримінального кодексу, якою передбачалось притягнення до відповідальності за незаконне збагачення.

Що не так з цим законом?

На глибоке переконання суду, норма КК суперечить Конституції в частині презумпції вини, адже передбачає обов’язок доведення законності джерел формування своїх статків, а отже громадянин змушений доводити свою невинуватість.

З чим не згідні депутати

Подання до суду направили ще в кінці 2017р. 59 нардепів, серед яких частина вже була фігурантами розслідувань за цією ж статтею. Що не сподобалось обранцям? На думку народних депутатів України, стаття 3682 Кодексу не узгоджується з приписами Основного Закону України щодо:

  1. верховенства права; відсутності зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, які не пом’якшують або не скасовують відповідальності особи;
  2. заборони притягувати до відповідальності за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення;
  3. заборони притягувати особу до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі;
  4. презумпції невинуватості особизвільнення особи від обов’язку доводити свою невинуватість у вчиненні злочину;
  5. неприпустимості обґрунтування обвинувачення на припущеннях; можливості особи не давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів;
  6. рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 3682 КК передбачено, що набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів у значному розмірі (а це близько 1 млн. грн.), законність підстав набуття яких не підтверджено доказами, а так само передача нею таких активів будь-якій іншій особі.

Юридичний та фактичий моменти в законі

Тут, як завжди із законами, є 2 моменти: юридичний (формальний) та фактичний (такий, що відповідає реальним потребам суспільства, захищає це суспільство від реальних загроз, від хвороб та паразитів).

Юридичний.

 На думку пересічного громадянина, або зацікавленої особи може й здається, що в статті мова йде про те, що «не підтверджено доказами законність підстав набуття» як раз і означає обов’язок підозрюваного щось спростовувати/підтверджувати. А як щодо «передачі активів іншій особі»? «Це не моє»? «Мені підкинули»? Чомусь так поглянув на норму і Конституційний суд.

Але покажіть мені де в нормі зазначено, що це «доведення» має лягати тягарем на не дуже бідну посадову особу. Є інші принципи як Конституції, так і КК та КПК, які захищають таку особу від «полювання на відьом». З логіки підслідних депутатів, якщо вони не нададуть докази статків на 1 млн. доларів при зарплаті 15 тис. грн., то їх відразу без суду і слідства (читай – «явка з повинною) та по максимальній санкції, та з конфіскацією…

Не потрібні ні слідчі, ні прокуратура – судді треба просто шаблон вироку підписати? Чи може є якась окрема процедура в КПК щодо розслідування саме цього злочину? А нема! Не було і, я переконаний, не буде!

Звичайно, з точки зору юридичного формалізму було би краще формулювання статті  трохи удосконалити, щоби унеможливити крики корупціонерів про утиски.

Але в схожій редакції норми, яка передбачає відповідальність за незаконне збагачення, діють і в інших розвинених капіталістичних)) країнах. В кінці-кінців, шановні, є Конвенція ООН проти корупції Ст. 20 якої говорить, що за умови дотримання своєї конституції та основоположних принципів своєї правової системи кожна Держава-учасниця розглядає можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочином умисне незаконне збагачення, тобто значне збільшення активів державної посадової особи, яке перевищує її законні доходи і які вона не може раціонально обґрунтувати.  

Фактичний.

Для чого людина йде у владу? Для себе? Чого очікує від цієї влади, чого шукає? Собі? Людям? В цивілізованому світі особа, що прагне мати публічну владу, прекрасно усвідомлює, що треба стати прозорим, не тільки в питаннях фінансів, а інколи навіть і в особистому житті. І не тільки в теперішньому, але й у минулому. Чи це не є втручанням в особисте життя, інтимну сферу? Більш того, на вимогу громадськості,  навіть дати звіт і піти у відставку, якщо цей звіт громадськість не влаштує. Чи треба буде пояснити такому чиновнику звідки у нього під час держслужби при зарплаті 10 доларів з’явилось майно в 10000 доларів? У мене сумнівів не виникає. Чи правильно це? Безперечно! Навіть якщо такий обов’язок не прописаний у законі. Це як мінімум моральний обов’язок перед суспільством. В інакшому випадку недоброчесний «менеджер середньої ланки» нам не потрібен. Крапка.

Кажуть, що «дураку закон не писан», але чи такий вже він «дурак»?

 

 

Автор блогу - юрист з успішним та практичним 13-річним досвідом в юриcпруденції.

Більше інформації тут

Facebook Pagelike Widget

Більше в нашому блозі

Читати всі статті